Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.
Відомі два джерела, які живлять дитячі задуми, спонукають реалізувати їх у грі.
Перше – явища і події навколишньої дійсності, які випадково спостерігають діти і які викликають у них інтерес.
Друге – продумана, послідовна організація дорослими доступних, цікавих вражень, що можуть збагачувати зміст гри.
Комплексний метод керівництва ігровою діяльністю передбачає два основних етапи:
1. Виникнення гри на основі вражень дітей у процесі ознайомлення із суспільними явищами, поглиблення і розвиток її за допомогою іграшок та замінників.
2. Активізація педагогічно доцільного змісту ігор – знань, моральних уявлень, творчості, самостійності – за допомогою рольового спілкування вихователя з дітьми, введення правил колективної гри.
Для забезпечення правильної організації та проведення сюжетно-рольової гри, необхідні:
– чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;
– зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;
– складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;
– конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.
І. Вимоги до гри:
– кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);
– вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;
– включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;
– ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.
ІІ. Керівництво вихователя грою:
– знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;
– завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;
– вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;
– добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);
– проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;
– розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;
– тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);
– сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.
