10.Кві.2024
Дитячий оркестр. Музичний розвиток дітей.
Дитячий оркестр – один з видів колективного музикування.
Існує кілька різновидів дитячого оркестру: шумовий (що включає в себе різні типи ударних інструментів, не мають звукоряду), ансамбль (який складається з однакових або однотипних інструментів), змішаний оркестр (що включає в себе різні групи інструментів)
Найбільш простий, доступний з них – шумовий оркестр. Його можна організувати вже з дітьми молодшого віку, якщо вони вміють ритмічно відтворювати ударами сильні частки тактів, відзначати метр музики. Залежно від характеру твору можна використовувати такі інструменти та іграшки, як дзвіночок, брязкальце, барабан, бубон, коробочка. Великого розмаїття інструментів такої оркестр не вимагає. Важливо підбирати тембри, які виразно підкреслювали б характер музики, елементи образотворчості.
Звучання оркестру буде більш різноманітним, цікавим, якщо інструменти грають не тільки всі разом, але і по черзі, сполучаючись один з одним в залежності від характеру музики. Слід чергувати різні темброві фарби, використовувати ті інструменти і їх поєднання, які в кожній частині п’єси (музична фраза) найбільш відповідають настрою музики.
Перед виконанням твору необхідно разом з дітьми обговорити, які інструменти знадобляться для гри. Наприклад, якщо в п’єсі дві контрастні частини і перша весела, жартівлива, а друга ніжна, м’яка, то можна використовувати спочатку брязкальце, бубон (разом або по черзі), а потім дзвіночок, трикутник і т. д. Педагог повинен по можливості враховувати бажання дітей у виборі музичного інструменту.
Один з різновидів шумового оркестру – ансамбль ложкарів (середня і старша групи). У нього іноді включають кілька інших ударних інструментів (бубон, трикутник)
Для організації ансамблю духових інструментів необхідно, щоб у кожної дитини був свій інструмент.
Ансамблева гра вимагає злагодженості виконання. Це стосується ритмічності і загальної музичної виразності. Педагог спонукає дітей прислухатися до своєї гри і гри партнерів, слухати фортепіанну партію, не прагнути заглушати один одного, намагатися передавати настрої, виражені в музиці.
У роботі з оркестром музичні керівники в основному користуються готовими інструментування (перекладення п’єс для оркестру), опублікованими у дитячих збірниках. Знаючи деякі правила інструментування, вони можуть самі (за участю дітей), виходячи з характеру музики, визначати склад оркестру, вибирати групи соло інструментів, розподіляти, яким інструментам доручити різні елементи фактури (мелодію, акомпанемент, ритмічний малюнок мелодії, сильні частки тактів, акценти , метричну пульсацію).
Мелодію можуть грати спочатку одні інструменти, потім-інші (за музичним фразам або пропозицій). Щоб звучання не було одноманітним, метричну пульсацію також можуть виконувати кілька інструментів, чергуючись. На тлі інструментів, що виконують будь-який елемент фактури (наприклад, ритмічний малюнок мелодії або метричну пульсацію), акценти краще доручити іншому інструменту, більш яскравого за тембром (бубон, тарілки), а сильні частки тактів – третьому (в залежності від характеру музики) .
Таким чином, для того, щоб оркестр звучав виразніше, яскравіше, різні елементи фактури твору (мелодія, бас, характерний ритм, акценти) краще доручати інструментам, які відрізняються за тембром.
Методика навчання гри в оркестрі схожа з методикою навчання індивідуальної грі і в ансамблі. Діти, які грають на інструментах, які мають звукоряд, вивчають свої партії, починаючи з усвідомлення напрямку руху мелодії. Вони проспівують мелодію зі словами і без слів (на склади та, ти або ін), визначають за допомогою моделювання напрямок руху звуків мелодії (викладають звуки на фланелеграфі, показують напрямок руху звуків рукою з одночасним проспівуванням).
Найбільш простий, доступний з них – шумовий оркестр. Його можна організувати вже з дітьми молодшого віку, якщо вони вміють ритмічно відтворювати ударами сильні частки тактів, відзначати метр музики. Залежно від характеру твору можна використовувати такі інструменти та іграшки, як дзвіночок, брязкальце, барабан, бубон, коробочка. Великого розмаїття інструментів такої оркестр не вимагає. Важливо підбирати тембри, які виразно підкреслювали б характер музики, елементи образотворчості.
Звучання оркестру буде більш різноманітним, цікавим, якщо інструменти грають не тільки всі разом, але і по черзі, сполучаючись один з одним в залежності від характеру музики. Слід чергувати різні темброві фарби, використовувати ті інструменти і їх поєднання, які в кожній частині п’єси (музична фраза) найбільш відповідають настрою музики.
Перед виконанням твору необхідно разом з дітьми обговорити, які інструменти знадобляться для гри. Наприклад, якщо в п’єсі дві контрастні частини і перша весела, жартівлива, а друга ніжна, м’яка, то можна використовувати спочатку брязкальце, бубон (разом або по черзі), а потім дзвіночок, трикутник і т. д. Педагог повинен по можливості враховувати бажання дітей у виборі музичного інструменту.
Один з різновидів шумового оркестру – ансамбль ложкарів (середня і старша групи). У нього іноді включають кілька інших ударних інструментів (бубон, трикутник)
Для організації ансамблю духових інструментів необхідно, щоб у кожної дитини був свій інструмент.
Ансамблева гра вимагає злагодженості виконання. Це стосується ритмічності і загальної музичної виразності. Педагог спонукає дітей прислухатися до своєї гри і гри партнерів, слухати фортепіанну партію, не прагнути заглушати один одного, намагатися передавати настрої, виражені в музиці.
У роботі з оркестром музичні керівники в основному користуються готовими інструментування (перекладення п’єс для оркестру), опублікованими у дитячих збірниках. Знаючи деякі правила інструментування, вони можуть самі (за участю дітей), виходячи з характеру музики, визначати склад оркестру, вибирати групи соло інструментів, розподіляти, яким інструментам доручити різні елементи фактури (мелодію, акомпанемент, ритмічний малюнок мелодії, сильні частки тактів, акценти , метричну пульсацію).
Мелодію можуть грати спочатку одні інструменти, потім-інші (за музичним фразам або пропозицій). Щоб звучання не було одноманітним, метричну пульсацію також можуть виконувати кілька інструментів, чергуючись. На тлі інструментів, що виконують будь-який елемент фактури (наприклад, ритмічний малюнок мелодії або метричну пульсацію), акценти краще доручити іншому інструменту, більш яскравого за тембром (бубон, тарілки), а сильні частки тактів – третьому (в залежності від характеру музики) .
Таким чином, для того, щоб оркестр звучав виразніше, яскравіше, різні елементи фактури твору (мелодія, бас, характерний ритм, акценти) краще доручати інструментам, які відрізняються за тембром.
Методика навчання гри в оркестрі схожа з методикою навчання індивідуальної грі і в ансамблі. Діти, які грають на інструментах, які мають звукоряд, вивчають свої партії, починаючи з усвідомлення напрямку руху мелодії. Вони проспівують мелодію зі словами і без слів (на склади та, ти або ін), визначають за допомогою моделювання напрямок руху звуків мелодії (викладають звуки на фланелеграфі, показують напрямок руху звуків рукою з одночасним проспівуванням).
Педагог повинен бути уважний до кожної дитини. Деякі діти підбирають мелодії по слуху легше інших, отже, їм не потрібні всі підготовчі вправи. Ті, хто грає на ударних інструментах, які не мають звукоряду, вивчають свої партії під фортепіанне супровід, під спів і поступово об’єднуються з іншими.
Галерея зображень
