1.Дорогі дорослі, пам’ятайте про те, що ви самі «запросили» мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене мистецтва бути людиною.
2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому повинен робити.
3. Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яч.
4. Мої почуття ще незрілі — прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене постійно.
5. Щоб розвиватися, мені потрібна ваша увага і підтримка. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але тільки мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я вчився на них. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання.
8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам’ятайте про тс, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.
